Історична довідка

Село Книшівка –центр Книшівської сільської ради. Площа населеного пункту 427,7 га .

Віддаленість від районного центру м.Гадяч -18 км, від залізничної станції Гадяч -15 км.

Історична назва  села походить, ймовірно, від слова «Книш»(горби) – за горбистою  місцевістю.   Існує також версія, що жителі села пекли Книші (хлібо-булочні вироби у вигляді горба) і продавали  в інші села.

Розташоване воно на правому березі річки Псел, на першій не заплавній  терасі і корінному плато. Схил берега р.Псел, на якому розташоване село, дуже порізаний ярками і балками, значною мірою заліснений. Характер місцевості лісостеповий з помірно-континентальним кліматом, на характер погоди впливають часті східні вітри-суховії. До населеного  пункту з обох боків прилягають природоохоронні території місцевого значення: урочище  «Дубина» та урочище «Панське».

Територія була заселена давно. Археологічно засвідчене поселення скіфського часу - Книшівське городище (У століття до н.е.).

В історичних документах село Книшівка  згадується в ХVІІ  столітті. Його виникнення пов’язане з колонізацією лівобережжя Дніпра в Литовсько-Польську добу. Після визвольної війни село, очевидно, входило до рангової гетьманської маєтності. У 1693 році універсалом гетьмана Мазепи Книшівка віддана у власність Красногорському Гадяцькому Миколаївському монастиреві. Книшівка входила до складу другої сотні  Гадяцького полку.

За даними перепису 1859 року в с. Книшівка налічувалось 131 двір та 1068 жителів. У 1801 році в селі була збудована церква.

На час перепису  1900 року у Книшівці діяло  три товариства селян-власників, налічувалось 228 дворів і 1275 жителів, було дві школи: земська та церковно-парафіяльна. Станом на 1900 рік село було центром окремої, Книшівської волості. Жителі с.Книшівка брали участь у революційних подіях 1905-1907 р.р.

1 листопада 1922 року були проведені перші вибори до Книшівської сільської ради. Ще на початку жовтня   були складені списки виборців, куди ввійшло 772 чоловіки. Переважною більшістю голосів до складу виконавчого комітету Ради ввійшло 16 чоловік. Головою Броварківської сільської ради було обрано Середу Никифора Макаровича, Дучинської  - Хоруженко Микиту Платоновича, секретарем – Довгаля Опанаса Омелянович.

У зв’язку з  проведенням в 1923-1925 р.р. адміністративно-територіальної реформи був ліквідований  поділ території республіки на губернії, повіти і волості і перейдено на триступеневу систему управління. У зв’язку з цим Книшівка ввійшла до однойменної сільської ради Веприцького району Роменського округу Книшівської сільської ради, до якої в 1925 році входили села Книшівка і Дучинці та хутір Скиток Преображенський / Манівщина/.

В 1928 році в селі засновано комуну «Боротьба», засновником став місцевий житель Паливода Пантелеймон Денисович. Вона складалася з 15 господарств і мала 56 га землі ,7 коней. Під  усуспільнену садибу передали лісок «Грушки», де почалася організація колективного господарства.

В 1929 році комунгосп придбав перший трактор «Фордзон», на якому працював перший тракторист села В.Здойма. Крім цього в 1930 році в с.Книшівка була створена сільськогосподарська артіль «Червоний лан» на чолі з Д.К.Терещенко. В березні 1930 року в Книшівці утворилося ще одне колективне господарство – СОЗ «Перемога», яке проіснувало недовго. В той же час в Дучинцях був організований  колгосп   «Нове життя»

В 1932 році комуна «Боротьба» і артіль «Червоний лан» об’єдналися в одну сільськогосподарську артіль Імені Петровського, в якій  налічувалося 200 га землі та 40 коней.

В 1935 році колгосп придбав першу автомашину ГАЗ АА 59-13. В 1937 році цей колгосп було перейменовано на колгосп «Червона Україна», який одержував високі врожаї і першим в районі виконував державні поставки.

В роки Другої Світової  війни  на фронтах війни загинуло 267 жителів сільської ради, в т.ч. с.Книшівка 99 чол. В післявоєнні роки населення села Книшівка повністю відбудувало зруйноване колгоспне господарство. З 1954 по 1982 рік  місцевий колгосп «Червона Україна» очолював Інзик Іван Петрович, який зробив великий внесок у розбудову рідного краю, господарство мало високі здобутки у вирощуванні врожаїв цукрових буряків,картоплі, зернових культур, продукції тваринництва, за що Івану Петровичу було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.