Духовність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято-Троїцька громада села  Книшівка, Гадяцького району, Полтавської області Українська Православна Церква

 Дерев’яна церква на честь Святої Живоначальної Трійці у с. Книшівка Гадяцького повіту Полтавської губернії (тепер с. Гадяцького р-ну) відома з 2 пол. 17 ст., на одному з її дзвонів було написано: «АХОА» (1671), місяця травня споруджено коштом парафіян». Від цієї церкви збереглися: ікона Пресвятої Богородиці, виготовлена місцевими мешканцями Олексієм Бакутою та Мотроною Нероб’євою 1788 рік, кіот, виготовлений Марком Романенком 1788 рік.

Друга церква, дерев’яна, у одному зв’язку з дзвіницею, на мурованому фундаменті, холодна, побудована 1801 році, а перебудована 1898 році.

У 1902 році Свято-Троїцька громада села Книшівка володіла 0,5 дес. землі під погостом, 1/8 дес. садибної, 33 дес. ружної землі. Мала будинок зі службами. Діяли змішана школа грамоти, церковнопарафіяльна школа та земське училище. У парафії було дворів – 148 (1901), парафіян – 570 душ чоловічої, 604 душі жіночої статі (1902).

• кінці 1940-х років Храм розібрали, а з матеріалів зробили будинок культури.

У новітній час Свято-Троїцька громада зареєстрована 29.09.2000 році за № 429. (Керівник релігійної організації Петро Кузьмич Яківець до 2008 року, а з 2008 року – протоієрей Роман Височанський). Богослужіння проводилися у молитовному будинку.

Із священників служили в Книшівка відомі такі: Данило Дегтярівський, його син Іоанн Дегтярівський, його зять Іоанн Кульбачинський (пом.1800 р.), зять останнього Микола Дамаскін (пом. 1823 р.), Григорій Зіновійович Борзилович (1902, у сані з 1861 р.), Полікарп Іоаннович Дамаскін (1912); із церковних старост: солдат Пилип Ждан (1902), селянин Климентій Іоаннович Терещенко (1912).

У 2008 році настоятелем назначено ієрея Романа Височанського. За його ініціативи та на власні кошти закуплено дошку, метал і фундаментні блоки для початку будівництва церкви. Пожертвування у розмірі 50 тис.грн. вніс Яківець Віталій Петрович, цього ж року Архієпископ Полтавський і Миргородський Філіп благословив на освячення місце під будівництво.

5 серпня на земельній ділянці, яку подарувала Горкун Феодосія Кононівна , встановлено хрест і закладено перший камінь.

20 серпня 2008 р. розпочато будівництво.

19 грудня 2008 р. житель м.Києва, Щербак Сергій Павлович, пожертвував кошти на встановлення та покриття купола у розмірі 25 тисяч гривень.

Храм будували 2 роки, за цей час громада зібрала 24 тис. грн.

І 22 лютого 2009 р. було освячено купол і над купольний хрест. Різьблені частини іконостасу виготовив Галак Петро.

5 червня 2011 р. благочинний Гадяцького округу протоієрей Ігор Цебенко у співслужінні з настоятелем ієреєм Романом Височанським та ієреєм Георгієм Піщанським осв’ятили новий храм.

Споруда вийшла невелика, (9м./6м./17м. висоти) однокупольна, сигментно-бетонний паркан і металеві ворота з аркою, в яких розміщено дзвони (один з них подарувала сім’я Височанських)

Багато сил біля будови приклав Яківець Петро Кузьмич, адже будівництво, яке відбувалося завдяки настоятелю, здійснило його давню мрію.

На території храму діє церковна лавка, збудована настоятелем у 2014 році, 16 кв.м металу на дах пожертвував Ященко Іван Павлович.

Ікони в іконостас (12 шт.) написані на кошти Марії Петрівни Височанської, її руками вишита більша частина убранства для храму, також сільський хор, зібраний її силами. Для благоустрою храму потрудилася вся громада, особливо хочеться відзначити родини: Павлюченко, Яківець, Росада, Коротя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с. Дучинці, Гадяцького району, Полтавської області Українська Православна Церква

 Найдавніша писемна згадка про церкву в с. Дучинці датується 1796 роком, як про таку, що «обветшала». Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я архістратига Божого Михаїла в с. Дучинці Гадяцького повіту невідомий.
А в 1798 році збудовано нову дерев’яну церкву.
У 1866 році її перебудували, а в 1901 році поставили на мурований цоколь і прибудували дерев’яну дзвіницю.
Майно.
У 1895 р. Михайлівська громада села Дучинці володіла 33 дес. садибної і ружної землі, мала будинок для притчу, діяла церковно-парафіяльна школа.
У 1901 році громада володіла церковним капіталом у сумі 1874 руб., 33 дес. ружної землі, 2 дес. лісу, мала будинок для священика.
Станом на 1902 рік володіла 1,8 дес. землі під погостом, 34 дес. ружної (у т. ч. 1 дес. садибної), землі, 2 дес. лісу, мала 2 будинки для квартир причту, діяли церковнопарафіяльна школа, церковнопарафіяльне попечительство.
У 1912 році володіла 33 дес. ружної землі. Мала квартиру священика.
Парафіяни.
У 1895 р. службу відвідувало 425 душ парафіян обох статей. 1901 р. церковна парафія нараховувала 59 дворів. 1902 р. у парафії – 457 душ обох статей; 1912р. – 402 душі різних станів.
Із священників, що служили в Дучинці відомі такі: Павло Федоровський, Йосип Павловський (пом. 1773), Стефан Любарський (пом. 1798), Петро Іванович Малиновський (1895), Прохор Михайлович Аронський (1902), Іоанн Данилович Тищенко (1912), із псаломщиків: Прокіп Антонович Орловський (Автономович) (1895, 1902, 1912); із церковних старост: селянин Михайло Тимофійович Верчено (1902), козак Олексій Максимович Мельник (1912).

У 2013 році священиком Романом Височанським збудовано маленьку каплицю в центрі села на честь Архістратига Михаїла. Із благословення митрополита Полтавського і Кременчуцького Филипа 21 листопада 2013 року, було здійснено чин освячення.
Каплиця приєднана до Свято-Троїцької церкви с. Книшівка,Гадяцького району.